Вчені визначили найкращий час для формування звички

Якщо хочете сформувати для себе нову звичку, то фахівці рекомендують робити це зранку. Саме гормон стресу кортизол, який найактивніше виробляється в ранкову пору, і сприяє засвоєнню нової звички.

Про це повідомляють у журналі Health Psychology.

Дослідження проводили на 48 студентах впродовж 90 днів. Впродовж цього часу студенти повинні були засвоїти нову звичку у вигляді розтягування, щоб попередити біль у спині. Половині учасників науковці сказали щоранку робити 15-секундні згинання стегон одразу після того, як вони прокинуться, а іншій половині – ввечері перед сном.

Також учасники експерименту щодня відповідали на запитання спеціального мобільного додатку чи вони розтягувались і скільки часу думали перед тим, як зробити вправу. Крім того, науковці щомісяця брали в учасників дослідження зразка слини, перевіряючи рівні кортизолу.

Результати дослідження показали, що люди, які практикували бажану звичку зранку, швидше її засвоювали, ніж ті, хто намагався сформувати це ввечері. Кортизол тут відіграв значну роль у навчанні і пам'яті, а особливо – у формуванні нових звичок.

Нове дослідження припускає, що природні підйоми та падіння кортизолу також можуть вплинути на те, наскільки успішно люди засвоюють нову поведінку.

Що цікаво, за прогнозами вчених, ранкова група довела б звичку до автоматизму на 105-й день, тоді як вечірня – на 154-й.

Компенсаційна спеціалізована школа освітян для соціальних педагогів

При кафедрі психолого-педагогічної освіти та соціальних наук  КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти»  створена лабораторія соціальної освіти  (Завідувач лабораторії – кандидат психологічних наук, доцент кафедри Кузьменко Юлія Володимирівна). 

В рамках цієї лабораторії діяла дворічна (2016-2017 р.р.) компенсаційна спеціалізована школа освітян для соціальних педагогів.

            Навчання відбулися за участю викладачів:

• Кузьменко Ю.В., доцента кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти», кандидата психологічних наук;
• Адамчук Л.Л., методиста Навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти Вінницької області; 
• Вдовкіна П.П., кризового психолога, голови Вінницького осередку кризової психологічної служби Центру юридичної, психологічної підтримки учасників АТО та їхніх сімей;
• Яцишина С.Є, клінічного психолога Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, тренера проектів по психодрамі, сімейної терапії і психосоматиці; 
• Хранітель А.В., практичного психолога Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка;
• Чопик Л.І., викладача кафедри психології КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти», кандидата педагогічних наук.

В  межах цієї школи були висвітлені наступні питання:

• роль сім’ї в становленні особистості;
•  нормативно-правові засади діяльності соціального педагога;
• основні принципи ведення робочої документації соціальних педагогів;
• психологічна допомога дітям і сім’ям, які постраждали внаслідок військового конфлікту;
• психосоціальна допомога підліткам із суїцидальною поведінкою;
• психосоціальна допомога дітям, які пережили насильство в сім’ї;
• психосоціальна допомога дитині, котра переживає ситуацію розлучення батьків.

    
     В роботі школи підвищили кваліфікацію 12 соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів області. Слухачі отримали сертифікати, які засвідчують навчання за програмою «Компенсаційна спеціалізована школа освітян» з проблеми «Сімейне виховання. Робота соціального педагога з сім’єю» (за 144-годинним навчальним планом).

Доцент кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук 

КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти»,

кандидат психологічних наук

Кузьменко Ю.В.

З наступного тижня - на зимовий час: для чого це робиться і звідки пішла така традиція?

В неділю, 29 жовтня, Україна перейде на зимовий час. Стрілки годинника переведуть на годину назад о 4:00. Це означає, що українці зможуть поспати на годину довше. Також, світлішати на вулиці буде раніше на одну годину.

В Україні переводять час двічі на рік – в останню неділю березня переходять на літній час, а в останню неділю жовтня – на зимовий.

Свій початок ця традиція бере ще з початку минулого століття. Відомо, що першими, хто почав крутити годинникові стрілки назад та вперед, були англійці. Автором і пропагандистом змін часу вважається англійський винахідник Вільям Віллет. Ця оригінальна ідея прийшла йому рано вранці під час прогулянки верхи. Він помітив, що сонце вже встало, а віконниці багатьох будинків ще не відчинені. Це і наштовхнуло його на думку про більш раціональне використання світлового дня.

Саме завдяки доводам Віллета переведення стрілок годинника на годину вперед влітку і на годину назад взимку вперше здійснила Великобританія в 1908 році. Це дозволяли мешканцям туманного Альбіону значно економити природні та виробничі ресурси, за рахунок більш раціонального використання природного світла в робочий час.

Двічі на рік перехід на зимовий час, а потім на літній сьогодні практикує понад 110 держав у всьому світі. А 161 країна, серед яких Гвінея, В`єтнам, Алжир, Афганістан, Китай, Росія, Білорусь, Кенія, цього не роблять. В Україні переводять стрілки годинників з 1996 року. У 2011 році Верховна Рада України намагалася скасувати переведення годинників на зимовий час, але постанова була скасована.

До слова, перехід на зимовий час для багатьох є справжнім випробуванням. Як зазначають медики, багато людей восени страждають від хронічних стресів. А зміна часу збільшує і так погане самопочуття.

КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

З  18 вересня по 29 вересня 2017 року на базі КВНЗ «Вінницька академія  неперервної освіти» проведено курси підвищення кваліфікації для соціальних педагогів. 

      
Навчання пройшло 18 осіб навчальних закладів області.  Заняття відбувались у формі лекцій, тренінгів, майстер-класів, дискусій, круглих столів тощо.     
  

          
Слухачі курсів ознайомилися з досвідом роботи соціального педагога Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №13 Вінницької міської  ради» Мартинюк Інни Володимирівни та висловили їй подяку за високий рівень організації та проведення заходу.

Проведений круглий стіл зі слухачами курсів підвищення кваліфікації соціальних педагогів на тему "Використання наративу в роботі з дітьми, що потрапили в кризові ситуації" (к. психол. н. Кузьменко Ю.В., к. психол. н. Маляр О.І.).
Соціальні педагоги успішно виконали навчальний план, захистили випускні творчі проекти та отримали свідоцтва про підвищення кваліфікації.

Всього у 2017 році підвищили кваліфікацію 37 соціальних педагогів.

Доцент кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук 

КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти»,

кандидат психологічних наук

Кузьменко Ю.В.

Перехід на зимовий час: вже потрібно до цього готуватися

29 жовтня 2017 року Україна перейде на зимовий час - о четвертій годині ранку стрілки годинника будуть переведені на годину назад. В результаті переходу світлішати на вулиці буде раніше на одну годину. 

Як зазначають медики, багато людей восени страждають від хронічних стресів, проте переведення годинників стає для деяких з них справжнім випробуванням, особливо для тих громадян, які змушені вставати на роботу дуже рано. 

Лікарі рекомендують за два-три тижні до переходу на зимовий час міняти свій звичний режим дня. Щоб перехід на зимовий час пройшов без додаткових днів на адаптацію, важливо вже в перших числах жовтня змінити режим - кожен день лягати спати на 5-15 хвилин раніше, поступово збільшуючи цей час. 

Згідно з рядом досліджень, в перші дні після переведення стрілок на зимовий час різко зростає кількість інфарктів і самогубств. Перша пов'язана зі зміною тривалості сну. Уникнути небезпеки можна, спробувавши плавно підлаштувати свій режим дня під перехід на зимовий час. Особливо це важливо для водіїв - в перший день після переведення годинників кількість ДТП різко збільшується.

Для дорослих: короткометражні мультфільми про глобальні проблеми соціуму

Океаноборець / The OceanMaker

Стрічка познайомить глядача з пустельною планетою, яка пережила ядерний вибух. Людей залишилося вкрай мало, а ресурсів - ще менше. І ті, хто вижив, ведуть війну за воду. Одна жінка проводить експерименти зі створення грозових хмар із хмар, щоб напоїти землю і дати можливість для відродження рослинного світу. Облітаючи на старому літаку околиці, вона знаходить невелику хмарку, що підходить для експерименту, але по ній відкривають вогонь мисливці за повітряним конденсатом, що збирають воду з хмар. Героїні все ж вдається розпорошити реагент над хмарою, він згущується і над пустелею лунає довгоочікуваний гуркіт грому. Цей мультик не тільки про відвагу, а й про велике людське серце і гуманізм.

Черпаючи натхнення / Drawing Inspiration

Глибокий філософський мультик про самотність і втрату власного я. Стрічка розповідає просту життєву історію про самотнього літнього чоловіка, який зловживає алкоголем. Одного разу він знаходить в парку записку від незнайомця. Ця, здавалося б, дрібниця повертає його до життя, дає можливість згадати про своє покликання фокусника і дарує нових друзів.

Паранойя / Paranoia

Індійська короткометражка «Паранойя» протягом декількох хвилин показує, що таке справжній страх сучасної людини. Головний герой, начитавшись в газеті новин про терористичні акти, починає підозрювати всіх і кожного. Цей параноїдальний стан буквально зводить його з розуму.

Хвороба / In sickness

Анімаційна стрічка про те, що відчуває людина, яка страждає важким захворюванням, і як важливі для неї підтримка близьких людей і лікарів. А ще, звичайно, надія.

Клятва 

Ще один філософський мультфільм, цього разу про силу родинних зв'язків між матір'ю і дочкою. Дія відбувається в Африці, в далекі часи. Одного разу мати разом з донькою пішла набрати води з озера. На березі на них напала левиця, і мати ціною власного життя врятувала дівчинку. Коли дівчинка виросла, вона присягнулася вбити ту левицю і вистежила її. Сили були нерівні, дівчина б загинула, якби за неї не заступилася ... А ось хто - побачите, подивившись цей зворушливий мультик. 

Жадібність / Greed

Мультфільм-пародія, який висміює людську жадібність. Головний герой зі звичайної, нормальної людини перетворюється на потворного тирана. Але позбувшись одним махом багатства, він знову стає людяним.

Творчий похід: куди йти за креативністю і як вона може змінити життя кожного

 Чому взагалі важлива креативність і що це таке.

Ми звідусіль чуємо про «креативність»,  нас постійно переконують, що необхідно цю саму креативність розвивати в наших дітях – звісно, за допомогою спеціальних програм. Звідки ж взялась ця креативність і чи справді вона є наріжним каменем розвитку сучасної особистості?

Один зі світових лідерів індексу цитованості, психолог Міхай Чіксентміхаї, наводить дуже просте пояснення креативності: «Ми говоримо, що фізик креативний, якщо він змінив практики, прийняті в цій галузі науки; якщо ж людина змінила власне життя – ми говоримо про особисту креативність. Змінити свою особистість – означає засвоїти нові моделі уваги. Дивитись на те, чого ми досі не помічали, причому дивитись іншими очима; навчитись думати по-новому і по-новому переживати те, що відбувається з нами».

Креативність впливає на багато сфер життя. Творче мислення в дитинстві не обов'язково призведе до того, що дитина стане художником або дизайнером. Але воно допоможе йому мислити більш вільно і приймати нестандартні рішення – саме це сьогоднi забезпечує успіх у багатьох сферах життя. У якийсь момент креативність стала також важлива для бізнесу. Для багатьох брендів творча складова і дизайн-мислення є ключовими для їх розвитку. У світі тисячі підприємств виробляють комп'ютери і меблі. Але краще за все ми знаємо Apple і IKEA. І це не тільки дизайн. Це творчій підхід загалом.

Креативність та креативне мислення – це ті задатки, які закладені в кожному із нас, і цього постулату додержуються практично всі дослідники психологічного розвитку – від соціалістично налаштованого Жана Піаже до наших сучасників.

Так, наприклад, сер Кен Робінсон – спікер та міжнародний радник із питань розвитку творчого мислення, освітніх систем та інновацій в державних та громадських організаціях, в своїх виступах на TED говорив про важливість дитячої творчості. Він переповів історію про те, як у 1930-х до лікаря привели дівчинку, яка погано вчилась, проте дуже хотіла танцювати. Замість лікування чи утисків він порадив матері відправити її на танці. І її відправили. Дівчинку звали Джилліан Лінн – згодом вона почала танцювати у британському Королівському балеті, а ще стала хореографом мюзиклів «Кішки», «Привид опери» та ще півсотні постановок, і сьогодні є однією з найвідоміших хореографів світу. Все це сталося завдяки тому, що колись в дитинстві її не карали за бажання займатися творчістю, а просто дозволили бути собою.

Засновник та куратор TED Кріс Андерсен пише: «Ми маємо заохочувати дітей до пошуку власного шляху, відмінного від нашого. Ми також повинні пояснити їм те, чого повною мірою не розуміє сучасний світ технологій: мистецтво і дизайн – це не розкіш, яку жодним чином неможливо поєднати з наукою та технікою. Навпаки, саме вони роблять нас особливими».

Творчість, з якою людина стикається у перші роки власного життя, може впливати на все подальше життя. «У дитинстві я була цілковито схибленою на академічному мистецтві – розповідає експерт з сучасного мистецтва та співзасновниця Port creative hub Катя Тейлор. – Особливо на жіночому портреті зі складними головними уборами та високими зачісками XVII століття, які малювали художники. Я гортала ці сторінки, доки не стирала їх ущент. Спочатку це дало досить дивні плоди: я надягала на голову усе, що на неї налазило – від ваз до картонних корон. Відстригала та виголювала на ній усе зайве. Це не завжди давало бажаний результат, але, здається, батьки були не проти. І я вдячна їм за це, адже за багато років, працюючи в зовсім іншій сфері, я раптом зрозуміла, що насправді мені цікаве саме мистецтво».

Ще один приклад: наприкінці ХІХ сторіччя Едуард Мане і група художників-імпресіоністів згадували, що вони «вчились у Луврі» замість традиційних освітніх закладів. Там їм вдалось виробити власний погляд на мистецтво, без впливу вживаних кліше та одноманітності художньої академії. «Найчастіше все ускладнюють упередження і кліше, що стоять нам поперек дороги. Навіть ті з нас, що налаштовані найбільш відкрито, все одно мають безліч готових (і часто шкідливих) ідей, які видають себе за власну думку, а насправді заважають вільно мислити» – пише на початку свого бестселлеру «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуаза Барб-Галль.

Всі ці історії – про те, як важливо не пригнічувати у дітях творчі імпульси, якщо, на вашу думку, вони займаються не тим, чим потрібно. Проте що робити, якщо освітня система це робить замість батьків і губить навіть найперші творчі порухи?

Дев’ятирічна київська школярка Катя Кузнєцова розповідає: «Мої улюблені предмети у школі – малювання та образотворче мистецтво – там ми робимо щось руками. На жаль, вони проходять всього раз на тиждень. Зазвичай вчителька задає тему уроку, показує приклад і заохочує нас перемальовувати звичайні сюжети – вази чи пейзажі. А я більше люблю малювати тварин та розказувати історії, і тому малюю у зошитах на інших уроках. Вчителям це не подобається, вони сваряться та інколи навіть виганяють із класу, і мені дуже прикро. Я би хотіла, щоб в нас було більше творчості – тоді навчання буде цікавішим. Весь клас зі мною погодиться. Одного разу в школі я придумала малюнки для позначення предметів у розкладі. Ніби свій алфавіт замість слів. Вчителька змусила витерти і переписати – тому що це не по правилах. Мені було так прикро, що я навіть не встигла сфотографувати це, щоб показати мамі».

Судячи з усього, Кену Робінсону це би не сподобалось. «За моїм глибоким переконанням, мета освіти – допомогти учням максимально зрозуміти світ довкола, та виявити свої внутрішні таланти відповідно до того, аби реалізувати себе як особистість та стати активними і співпереживаючими громадянами своєї країни». Та чи можна це зробити в умовах наявної освітньої системи та без неймовірних капіталовкладень? Завдяки розробкам і дослідженням найкращих світових фахівців – безперечно так.

Вже згадуваний психолог Міхай Чіксентміхаї, поговоривши з сотнею людей різних професій, зробив дуже приємний для людства висновок, що креативність можна і потрібно розвивати. І навіть дав практичні поради, як саме.

По-перше, дивуйтесь! Щодня знаходьте довкола себе речі, варті вашого подиву, та слідуйте за ними, як Аліса із Країни чудес. Так ви розвинете функцію довільної уваги та прокачаєте ваш мозок. Або ж дивуйтесь разом із дитиною та вчіть її цій корисній навичці.

По-друге, знайдіть те, що вас цікавить і слідуйте за цим. Знаходьте для себе нетипові заняття щодня, або ж віднаходьте нові способи робити буденні справи. Якщо вам потрібно помити підлогу, зробіть це під лекцію з історії Ярослава Грицака. Пообідайте не на кухні, а на балконі. Намагайтеся нічого не робити інертно. Міняйте положення речей в будинку і на роботі або порядок дій. Це допомагає весь час тримати себе в свідомості, а не діяти на автоматі. Намагайтеся включатися не тільки розумом, а й тілом. Як говорить Кен Робінсон, багато хто сьогодні використовує своє тіло для того, щоб переносити голову. Але насправді, якщо ви можете потанцювати 3 хвилини під улюблену пісню або пробігти по алеї стометрівку, для цього не потрібно нічого особливого. Навіть спортивної форми та спеціальної підготовки. Ви просто не дасте своєму мозку час, щоб він встиг вас переконати цього не робити. Давайте собі короткі легкі завдання, але виконуйте їх прямо зараз.

Звісно, займіться саморозвитком. Спостерігайте за собою. Якщо у вас є діти, то говоріть із ними про те, чого їй не вистачає, яких якостей вона хотіла би набути та чому навчитись, що побачити і що втілити найближчим часом.

І, наостанок, створіть мотивуюче середовище. Облаштуйте простір, робіть більше того, що подобається, переключайтесь з одних задач на інші. Звісно, не забувайте про розпорядок дня, в якому обов’язково має бути час на лінощі і відпочинок.

Експерт з виховання Памела Дракерман наголошує на тому, що батьки мають дозволяти дитині «бути дитиною» – робити, творити, вдягати все, що вона забажає. Часто саме в таких побутових речах дитина може знайти те, що їй подобається. Навіть просте спостереження за дитиною і розмови із нею підкажуть, куди спрямувати її творчу енергію – чи то в малювання, чи в гру на музичних інструментах, чи в конструювання одягу або моделювання міжпланетних крейсерів.

Так чи інакше, всі визнані експерти з виховання та креативності сходяться на думці, що не слід боятись помилок – навпаки, треба пробувати нове та вірити у свої сили. І якщо ми звідусіль чуємо, що сектор креативної економіки набуває обертів та потребує все більше людей – то чому б нам не розвивати креативність у наших дітях та не давати їм путівку у майбутнє, де саме дизайн-мислення та інноваційні рішення стануть запорукою успіху?