Викладачі кафедри психолого-педагогічної
освіти та соціальних наук читають лекції, проводять семінари, практичні
заняття, тренінги для всіх категорій слухачів курсів підвищення кваліфікації.
Щоразу добираємо теми цікаві та актуальні, з огляду на специфіку викладання тих
чи інших предметів у школі.
Наприклад, з педагогами організаторами дискутували про творчість, як
психолого-педагогічне явище.
У загальній структурі
творчої діяльності як системи, виокремили кілька основних підсистем:
• процес творчої
діяльності;
• продукт творчої
діяльності;
•
особистість творця;
•
середовище;
•
умови, у яких проходить творчість.
На творчий процес,
роботу уяви загалом людину спонукає потреба створити щось нове.
Нейрофізіологічний механізм творчості вмикає так звані детектори новизни, які
виявляють щось нове у зовнішньому та
внутрішньому світі. Детекторам новизни властива висока чутливість, тому людина
відчуває приємне хвилювання, позитивне емоційне переживання у процесі
творчості. Нові враження стимулюють прагнення знову займатись творчою
діяльністю.
У той же час, для практичних психологів,
розробляємо та висвітлюємо актуальні теми для роботи з різними категоріями
учнів. Зокрема, на сьогодні, виявилось доцільним розглянути гострі проблеми
підліткового віку. Консультування не стільки самого «проблемного» підлітка, як
робота із сім’єю, як системою, основні напрямки у консультаціях для батьків.
За нашими
спостереженнями, переважна більшість батьків «важких» підлітків звертаються до
психолога із проханням навчити їх, як вплинути на дитину, щоб вона стала
«слухняною» (зручною), або пропонують самому консультанту вплинути на дитину.
Утім, непоодинокі випадки, коли батьки
очікують від психолога інформації про особливості того, що відбувається з їх
дитиною, щоб краще зрозуміти її і якимось чином змінити власну поведінку, знайти
слабкі місця у власній позиції і власних діях.
Разом із слухачами ми
з’ясували, що крім типового маніпулятивного звернення, у ситуації батьків
«важких» підлітків, що звернулися по консультативну допомогу, є багато
спільного:
• за психологічною
допомогою звертаються, коли проблема вже набула значних масштабів і певною
мірою стала «застарілою». Не в останню чергу це пов’язане з хибними настановами
щодо психологічного консультування як такого;
• за консультативною
допомогою звертається хтось один з батьків, у переважній більшості випадків це
мати дитини. Подальша робота і вплив на сім’ю відбувається саме через неї;
•
батьки, що звернулися за консультацією звичайно мають підвищений рівень
тривожності, або/та почуття провини, невпевненості у власних силах і здібностях
вихователя. За нашими спостереженнями та спостереженнями наших слухачів
практичних психологів, загострене почуття провини насамперед пов’язане з
особистісними рисами батьків: підвищеним рівнем тривожності,
гіперсоціалізованістю (орієнтацією на досягнення і схвалення оточуючих),
надмірною й невиправданою вимогливістю до самих себе як до батьків, так і до
своїх дітей;
•
у сім’ї спостерігається викривлена комунікація, в якій особливий інтерес з
погляду виникнення почуття провини, має дворівнева комунікація, що отримала в
сімейній психотерапії назву подвійного зв’язку, або подвійного вузла. Головними
її ознаками є наявність двох протилежних за змістом вимог, що подаються на
різних рівнях комунікації. Так, наприклад, на невербальному рівні дружина
посилає чоловіку повідомлення, що може означати: «Покарай його по-чоловічому»,
а на словах каже: «Ти справжній садист, не роби так ніколи». Оскільки кожне з
послань-вимог підкріплюється загрозою несхвалення або покарання, будь-яка дія
чи її відсутність призводить до відчуття незадоволення, провини. В отриманих таким
чином повідомленнях важко виявити суперечність, через що залишається приховане
почуття провини.
На
ці та інші теми ми дискутували із слухачами практичними психологами, а також
обмінювались досвідом розв’язання складних випадків у роботі з підлітками та їх
батьками.
Доцент кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
КВНЗ «Вінницька академія неперервної
освіти»,
кандидат психологічних наук
