Психолого-педагогічні
рекомендації вчителям для
успішної роботи з дітьми з порушенням зору та слуху
Рання
діагностика порушень зору у дітей дає змогу вчасно надати їм допомогу. Учні з
поганим зором потребують допомоги вчителя. В роботі з ними наголос слід робити
на розвиток самообслуговування і побутових навичок. Необхідно детально
знайомити таких дітей з розташуванням предметів і матеріалів у класі. Діти з
порушеним зором значною мірою спираються на інформацію від інших органів чуття.
Більшість дітей з вродженою і ранньою
постнатальною патологією органу зору зазнають довготривалої сенсорної та
психічної депривації. Внаслідок цього рівень загального психічного розвитку
дитини не відповідає його календарному віку. Його пізнавальна діяльність
здійснюється на вузькій сенсорній базі, дуже бідному та спотвореному досвіді
і невмінні його накопичувати, оперувати
ним. Тому задача педагога в загальноосвітньому закладі (інтегрованому класі) – розвивати
потенційні можливості, компенсаторні механізми організму, навчити дитину
самостійно пізнавати навколишній світ та користуватися збереженими
аналізаторами, накопиченим досвідом, знаннями.
Основні принципи адаптації наочного матеріалу
для дітей з порушенням зору:
1. Зображення на
малюнках повинні мати оптимальні просторові і тимчасові характеристики
(яскравість, контраст, колір).
2. Дотримання в
зображеннях пропорційності відносин за величиною, кольором та формою,
відповідно до реальних об'єктів.
3. Пред'явлення
стимулюючого матеріалу повинно здійснюватись з відстані не менше ніж 30-33 см
від ока дитини під кутом від 5° до 45° щодо лінії погляду.
4. Інформаційна
ємність зображень і сюжетних ситуацій повинна бути обмежена з метою вилучення
надмірності, що ускладнює упізнавання.
Фон, на якому пред'являється об'єкт, повинен бути розвантаженим від зайвих
деталей.
5. Хроматичні об'єкти
повинні мати насичені кольори. Бажано використовувати жовті, червоні,
жовтогарячі і зелені тони.
При використанні загальних методик для слабозорих дітей
необхідна адаптація їх процедури проведення:
– збільшення часу на
експозицію завдань та малюнків, через труднощі сприйняття, координації рухів
рук і очей, необхідності тактильного контролю та додаткового обстеження,
вивчення об'єктів;
– у пред'явленні
завдань і тестів домінуючим є вербальний спосіб, точні словесні інструкції
(після відповідної
словникової роботи);
– тривалість зорової
роботи не повинна перевищувати 15 хвилин.
Вчитель інтегрованого (інклюзивного) лассу повинен:
– знати ступінь
порушення зору дитини, уявляти його індивідуальні можливості і потреби;
– підтримувати тісний
контакт з дефектологом, психологом, логопедом, батьками дитини;
використовувати всі
збережені та порушені аналізатори;
– проводити на всіх
заняттях роботу по навчанню орієнтування у просторі;
– продумати, де посадити
такого учня (слабозору дитину – на першу парту у середньому ряді).
Рекомендації
вчителю, в класі якого є слабочуюча (туговуха) дитина:
– індивідуальне
планування щодо засвоєння тих тем, які викликають утруднення в оволодінні
навчальним матеріалом;
– не повертатися
спиною до слабочуючого учня під час усних пояснень;
– контролювати
розуміння дитиною завдань, інструкцій, питань учителя та відповідей учня;
– залучати батьків до
закріплення нового матеріалу в домашніх умовах;
– у корекційній роботі
максимально використовувати випереджувальний метод навчання;
– частіше заохочувати
за вірні відповіді;
– пам'ятати, що такий
учень повинен сидіти за першою партою перед столом учителя для слухо-зорового
сприйняття мовного матеріалу;
– вимагати від батьків
постійного носіння дитиною слухового лассуи.
Для підготовки дітей загальноосвітнього класу до спільного навчання з
дітьми, які мають порушення слуху (туговухими) рекомендується наступне:
1. Бесіди з дітьми й
батьками про незвичайність нового учня (нових) учнів.
2. Організація
спільних ігор під час перерв і після уроків.
3. Організація
спільної діяльності на уроці, після уроків.
4. Організація
взаємодопомоги чуючих слабочуючим.
5. Частіше
заохочування слабочуючих за позитивні вчинки, види діяльності.
6. Відмова від
покарань слабочуючих дітей, зауважень у некоректній формі.
У
процесі навчання дитини педагогічний лассуив лассу разом з психологом,
дефектологом, логопедом проводять діагностику утруднень у навчанні за базовими
предметами з наступним обговоренням результатів. Всі дані про дитину і її
успіхи та невдачі у навчанні заносяться у діагностичну карту.
кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
Специфіка корекційної роботи з дітьми, у яких ЗПР
Затримка
психічного розвитку (ЗПР) - це порушення нормального темпу психічного розвитку,
в результаті чого дитина, яка досягла шкільного віку, продовжує залишатися в
колі дошкільних, ігрових інтересів. При ЗПР діти не можуть включатися в шкільну
діяльність, сприймати шкільні завдання і виконувати їх. Вони ведуть себе в
класі так, як в умовах гри в групі дитячого садка або в сім'ї.
Основні
завдання корекційно-виховної роботи:
–
допомогти дітям із
ЗПР оволодіти різноманітними знаннями про навколишній світ, розвивати в них
спостереження і досвід практичного навчання, формувати вміння самостійно
добувати знання і користуватися ними;
– шукати
такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини;
– проводити
лікувально-оздоровчі заходи;
– міняти
види діяльності на уроці з метою відпочинку;
–
здійснювати індивідуальний підхід, індивідуальну допомогу;
– давати
завдання з опорою на зразки;
– проводити
доступніший інструктаж щодо виконання завдань;
– для
закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи;
– проводити
динамічне спостереження за просуванням кожної дитини;
– під час
навчання дитини звертати увагу на стан різних сторін її психічної діяльності:
пам'яті, уваги,
мислення,
мовлення, темп роботи, вміння поборювати перешкоди;
– в разі
необхідності учень повинен відвідувати логопедичні заняття;
– проводити
індивідуальні корекційні заняття, на заняттях використовувати різноманітні види
практичної діяльності.
Важливо,
щоб батьки дитини з ЗПР стали активними учасниками корекційно-розвивального
процесу, повірили в можливості своєї дитини і позитивний результат корекційної
роботи. Для вчителя класу, вихователя групи повинні стати правилами:
відвідування сім'ї дитини, спостереження за ним в домашніх умовах, спілкування
і взаємодія з батьками вдома.
Аутизм. Вироблення
соціально-комунікативних навичок у школярів з аутизмом
Методика корекційної роботи
Під
час спостереження за дитиною з РДА може здаватися, що у неї взагалі відсутня
потреба в комунікації. Саме тому формування соціально-комунікативних навичок є
одним із найважливіших завдань у навчанні та вихованні аутичних дітей.
Специфічні
правила взаємодії з аутичними учнями:
1. Дайте
дитині час для відповіді.
2.
Сприймайте позитивно будь-яку спробу комунікації з боку дитини, навіть
неадекватну. Не давайте неочікуваних завдань.
3. Під час
фронтальної роботи звертайтесь в класі до аутичної дитини на ім'я, якщо
потрібно, торкніться її. Тільки тоді учень буде виконувати фронтальне завдання.
4. Коли
дитина запитує, будьте впевнені, що відповідаєте передусім на її наміри, а не
на слова. Коли слова дитини не мають ніякого сенсу, подумайте, що вона мала на
увазі.
5. Під час
дитячої сварки вчитель має вербалізувати думки іншої дитини, оскільки аутисти
не можуть поставити себе на місце іншого та розпізнати його думки, наміри,
почуття.
6. Перш ніж
висловлювати власні думки, пристосовуйтеся до думок дитини, вербалізуйте їх.
Методика пропедевтичної
роботи з учнями молодших класів Пропедевтика з невербальними аутичними дітьми
має подвійну мету:
1.
Формування фундаментальних загальнонавчальних навичок, спрямування уваги на
вчителя, дидактичний
матеріал,
сидіння за партою тощо.
2. Корекція
несприятливих для навчального процесу форм поведінки.
Робота
в цей період проводиться з дитиною індивідуально. Важливим станом є розвиток
потреби візуального контакту. Контакт очима дає змогу навчити
спрямовувати увагу на завдання, спостерігати за моделлю поведінки вчителя. Ні в
якому разі не слід примушувати аутичну дитину дивитися в вічі! Розвивайте саме
потребу в контакті.
На наступному етапі роботи з формування
комунікативних навичок використовуються два основі прийоми:
1.
Мовленнєвий тренінг, який охоплює вербальне розуміння та іменування
експресивного мовлення.
2. Мовленнєвий
тренінг із використанням тестів, який називають тотальною, або синхронною
комунікацією.
В
обох випадках початковою метою є засвоєння назв 5-6 предметів, дій, важливих у
повсякденному житті. На наступному етапі можна зробити домашній альбом-щоденник.
У ньому містяться картинки, слова, короткі речення, які мають відображати
події, але не поведінку дитини. Учитель (вихователь) записує разом з дитиною,
що було зроблено в будні дні, малює картинки та інше. У пропедевтичний період
застосовують музичну та ритмічну стимуляції, які створюють базу для
діагностичних взаємодій.
Методика роботи з учнями
старших класів
1. Працюючи
над формуванням соціально-комунікативних навичок, акцентуйте увагу на одній із
них. Це полегшує її опанування.
2.
Допомагайте дітям виявити та розуміти власні почуття в емоційно наповнених
ситуаціях. Учіть емпатії пояснюйте дитині почуття інших у певній ситуації.
3.
Використовуйте реальні життєві ситуації, сюжети телепрограм, фільмів.
Обговорюйте поведінку інших людей. Власний приклад учителя має велике значення.
Обов'язково слід формувати
такі соціально-комунікативні навички:
–
привітання, прощання;
– дякування;
– спільна
гра у парі, у групі, рольова гра;
– прохання
про допомогу, послугу, прийняття допомоги;
–
постановка запитань, слухання відповіді;
– уміння
відповідати по черзі;
– запрошення
приєднатися інших до спільної діяльності;
–
переривання пауз у розмові, чекання;
– ведення
розмовного діалогу;
–
висловлювання компліментів;
– мирне
розв'язання конфліктних ситуацій вербальним
шляхом.
Корекційно-педагогічна
допомога при аутизмі:
–
Підвищувати рівень спеціальних знань педагогом проаутизм.
– Здійснення
індивідуального підходу з урахуванням таких проявів аутизму, як ранимість,
втомлюваність, нерівномірність мовленнєвих і моторних навичок, повільність
реакцій, труднощі сприйняття фронтальної роботи, труднощів при відповідях біля
дошки.
– Учителю не
слід поспішати з висновками, потрібно зрозуміти причини порушень поведінки і
невдач у навчанні.
Пам'ятати: робота з аутичною дитиною - ледве
не найскладніше, що є в сучасній спеціальній педагогіці.
Укладач
Маляр О.І. кандидат психологічних наук, старший викладач
кафедри психолого-педагогічної освіти та
соціальних наук
Двадцять два способи сказати дитині «Я тебе люблю»:
1. Набагато краще, ніж я очікував.
2. Краще, ніж усі, кого я знаю. Саме на це ми давно чекали.
3. Це зворушило мене до глибини душі.
4. Ще краще, ніж колись.
5. Для мене важливо все, що тебе хвилює, тривожить і радує.
6. За кожним разом у тебе виходить краще.
7. Молодець!
Добре! Дивовижно! Чудово! Прекрасно! Грандіозно! Незабутньо! Разюче!
Дотепно! Талановито! Незрівнянно! Гарно! Вже краще. Як у казці!
Відмінно! Дуже чітко. Яскраво, виразно! Дуже ефектно! Чудовий початок!
Ти просто диво! Ти на правильному шляху! Здорово! Ух!!! Вітаю!
8. Ти сьогодні багато зробив.
9. Для мене немає нікого, кращого за тебе.
10. Навчи мене робити так само.
11. Ти в цьому розібрався.
12. Ти спритно це робиш. Це саме те, що треба.
13. Отут мені без тебе не обійтися. Я знав, що тобі це під силу.
14. Ти мені потрібен саме такий, який є.
15. Ніхто не може замінити для мене тебе.
16. Я пишаюся тим, що тобі це вдалося.
17. Я просто щасливий!
18. Я сам не зміг би зробити краще.
19. Для мене дуже важлива твоя допомога.
20. Працювати з тобою — просто радість!
21. Ти мені необхідний.
22. Я тобою пишаюся!
Укладач Маляр О.І. кандидат психологічних наук, старший викладач
кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
Немає коментарів:
Дописати коментар